Приймальне відділення пологового будинку було пустельним

Приймальне відділення пологового будинку було пустельним, а сама двері з табличкою «Для породіль» непристойно широкою. Чоловік залишився чекати мого швидкого повернення.

За широкими дверима мене поклали на кушетку і здійснили звірячий огляд, від якого живіт почав боліти сильніше. Не знаю навіщо, ще раз поголили і веліли дертися на носилки з коліщатками (не знаю як правильно вони називаються). Так здорово було, мене везуть, а я роздивляюся стелю, палати та кімнати. Завезли мене в якийсь холодний кабінет з гінекологічним кріслом і жорстоким чином прокололи міхур. Води виявилися нормальними, кесарів відразу відпало.

Далі починається найцікавіше. Прикотили мене в родблок. Там було чотири ліжка (з них три зайняті) і натовп лікарів. Дівчина на проти мене чомусь сильно кричала, а лікарі веліли їй тужитися. Перший мій питання було «А чого, народжувати тут будемо?» Мені нічого не відповіли, а ту дівчину поклали на носилки і повезли у невідомому мені напрямку. Лікарі пішли, залишилася тільки медсестра, стало тихо. На другий ліжку дівчину рвало, у дівчини на третій схоже були сильні перейми, ну а на четвертій я лежала і думала, чого ж вони так всі кричать і чому мені не боляче. Потім мені зробили клізму, від неї перейми стали сильніше. Через годинку дівчину з другої ліжка теж відвезли. Мої перейми стали сильнішими (ось тоді-то я і зрозуміла, що вночі у мене були слабенькі схваточки). У перервах я базікала з дівчиною з третьої ліжка. Потім стало не до розмов. Якщо сказати що було боляче, то нічого не сказати взагалі. Сусідку відвезли, медсестра пішла їсти, я залишилася одна.Від відчаю я стала подвывать пісеньки, гудіти.

Прийшла лікар і поцікавилася як я, подивилася відкриття, виявилося 6,5 див. Сказала що знеболювання робити пізно доведеться народжувати так. Над дверима висіли великі електронні годинники. Час було як гумове. Воно тяглося повільно-повільно. Перейми поступово перейшли в потуги. Прийшла лікар і ще раз подивилася розкриття, виявилося що повне, але голівка дитини не пройшла якийсь родовий канал. Медсестра притягла крапельницю з окситоцином, і мої муки збільшилися в два рази. Мені стало здаватися, що мене ось-ось розірве. Потім попросили потужити пару раз, привезли вже знайомі мені носилки на колесах і повезли. Привезли мене в родзал. Поклали на спорудження, що чимось нагадує половинчату ліжко. Прибігла зграйка різних лікарів. Мені на ноги наділи забавні гольфи на шнурочках, намастили йодом і почали командувати, коли тужитися.

Темочка народився з другої спроби. Коли мені його показали він почав видавати жалібні нявкають звуки. Далі все відбувалося дуже просто. Хвилин через 15 попросили потужити ще разок, народилася плацента. Поки Темку мили-гріли, я задоволена собою валялася з льодом на зниклу пузі.

Після всього, нас відвезли у відділення «Мати і дитя», де ми пробули чотири дні.

Артем народився раніше терміну, але ознак недоношеності у нього не знайшли. Вага 3260, зріст 50. Виглядає він як цілком доношена дитина. Мені потім лікарка сказала, що якщо б я доносила до покладеного терміну, то одним маленьким разрезиком справа б не закінчилося. Прав виявився дядько Донів, коли сказав що народжу раніше)))

Зараз ми вдома, Артемко дуже спокійний, їсть добре (тттссс )

Всім беремешечкам я бажаю легких пологів і чарівних діточок.

08.01.2003

kno(собачка)land.ru

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *