Привіт, матусі і ті, хто збирається ними стати. Прочитала тут купу розповідей про пологи і вирішила написати свою, може бути не дуже оригінальну, історію, але для мене вона найважливіша в моєму житті.

Народилася моя донечка 2 роки тому. Вагітність проходила досить-таки легко. У мене не було токсикозу взагалі і особливих проблем з виношуванням теж, що дивно, т. к. перша моя вагітність закінчилася викиднем на 5-му тижні.

Через півроку після цього ми зробили ще одну спробу і вона виявилася вдалою. Пологовий будинок ми не вибирали, т. к. в принципі у нас в місті вибирати нема з чого. Живемо ми в центральному районі р. Сочі і народжувала я в єдиному пологовому будинку у нашому районі. Лікаря нам порадили знайомі, ближче до кінця терміну ми з нею познайомилися і останні тижні я ходила на огляди до неї.

В ЖК мені поставили термін пологів 29 червня. Але вже були перші числа липня, а моя доця не хотіла покидати тепленьке насиджене містечко. Треба сказати, що наш пологовий будинок був у цей час на реконструкції і тому функціонувала тільки половина будівлі. 4 липня моя лікар поклала мене в патологію, чекати пологів. 6 липня, з ранку вона мені поставила якийсь ковпачок, щоб стимулювати пологи (УЗД показувало, що плацента починала старіти).

Після цього у мене заболів живіт (як під час місячних), дівчата по палаті з радістю констатували, що все пора народжувати. Десь через годину живіт перестав боліти і я зажурилася, т. до. мені вже хотілося скоріше народити. Тиск у мене було в нормі, набряків не було, і лікар відпустила мене на вихідні додому, сказавши, що якщо відразу телефонувати їй. В суботу 7 липня, ввечері, я відчула перші сутички, вони були дуже слабкі і я через недосвідченість нічого не зрозуміла.

Всю ніч я погано спала, бігала без кінця в туалет, було таке відчуття, що постійно хочеться по-великому. 8 липня, годин в 7 ранку з’явилися виділення.

Я зателефонувала лікаря і вона сказала приїжджай. Мене привезли в пологовий будинок мої батьки і чоловік. Мене подивився черговий лікар і сказав, що сьогодні народиш. Чомусь мені зовсім не було страшно. Я зраділа, що нарешті я побачу свою доньку (на УЗД сказали, що це дівчинка) і нарешті мене ніхто не буде ночами пхати в животі, тому, що на початку це було дуже здорово відчувати, але під кінець у мене боліли всі нутрощі, т. к. моя дівчинка досить велика, а я худа.

Мене відвели в родове відділення. Приїхала моя лікар. Подивилася мене на кріслі і сказала, що з такими переймами я буду народжувати ще добу. Для початку вони мені прокололи міхур. Відійшли води. Їх було багато, навіть сама лікарка сказала це. Потім мені вкололи щось підсилює сутички. І понеслося. У період між переймами я засинала, т. к. всю ніч погано спала. В якийсь момент мені запропонували вколоти знеболювальне, я погодилася, оскільки у мене не було сил, мені хотілося поспати. Знеболювальне діяло не довго, але я хоч трохи відпочила.

Взагалі все відбувалося як у тумані. Десь о 14.30 почалися потуги. Потуги виявилося набагато легше переносити, ніж перейми. І в 15.05 з’явилася наша красуня. Вага 3900 г, зріст 55 див. Відразу ж мені поклали її на живіт і я її обняла. Це було таке невимовне щастя і полегшення. Відразу ж пройшла вся біль.

Дівчинку поклали на стіл. Вона так плакала бідна, поки її не сповили, тоді вона заспокоїлася. Потім її поклали поруч зі мною на каталку, прийшли чоловік і батьки подивитися на нового маленького члена нашої сім’ї.

Потім нас перевели в післяпологове відділення. У палаті нас було 5 чоловік (оскільки, як я вже згадувала, половина пологового будинку була на реконструкції, і палати поставили додаткові ліжка). Діти в дитячому відділенні. В цілому мені сподобалося, я очікувала набагато гіршого, судячи по розповідям. Пологи, як виявилося, не такий страшний і болючий процес. Головне-налаштуватися на краще і нічого не боятися, а ще слухати і робити те, що кажуть лікарі.

У пологовому будинку теж в принципі нормально, звичайно може можна було б і краще, сподіваюся після реконструкції там буде добре. З особливою брутальністю персоналу не зіткнулася, в основному медсестри були привітними. На третій день нас виписали додому.

І ось вже два роки як я щаслива мама. Наша Юля зростає красивою, здоровою і заводний, стать своєму імені.

Jamalin(*)yandex.ru

31.08.2003

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *