Я цього не боялася, але чомусь з самого початку знала, що народжувати буду шляхом кесаревого розтину.. Народжувати я вирішила тільки за домовленістю з акушеркою, щоб потім не було болісно боляче». Пологовий будинок я вибрала 8 і акушерку знайшла дуже гарну, до сиих пір згадую її з посмішкою на обличчі. Приїхала я до неї, оглянули мене і кажуть, що будуть робити кесарів, так як дитинка моя стоїть на колінах до «виходу у світ», та плюс до всього плацента зовсім постаріла і вже не справляється з харчуванням дитини. Я, звичайно, зраділа, а ось рідні засмутилися. Приїхавши в призначений день мене чекав сюрприз: дитинка мій перекинувся, і народжувати я буду сама. Пройшовши всі процедури (КТГ, ЕКГ тощо) я вирушила в палату відпочити і, не встигнувши переступити поріг палати у мене відійшли води, тут то і почалося найвеселіше. Зробивши клізму і ополоснувшись під душем, вирушила в родову, в передчутті родових мук, але перейми, на мою думку, не наступали, а апарат показував зворотне, потім почали ходити лікарі, а я лежу сміюся, жартую — вони від мене в шоці звичайно і що ви уявляєте, я заснула і прокинулася тільки через годину. Тут все знову набігли і сказали, що мучити мене більше не будуть, сутички хоч і йдуть, але чекати більше не можна: у дитини почалося кисневе голодування і мене повезли на операцію. Операція пройшла добре, дитинка здорова 3750 і 55см. і шовчик маленький всього 10см. Після операції я відійшла швидко, мене навіть ставили в приклад сусідці, а моя акушерка сказала, що таке почуття, що я й не народжувала.

tatka06(*)list.ru

29.03.2006

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *