Не чекайте від цього пологового будинку чогось надприродного

В 10-й пологовий будинок потрапили випадково. Стала вона фатальний або щасливою, зараз складно судити. Спочатку, договір був укладений з Люберцями, але за тиждень до пологів у них прорвало трубу (яку не уточнили), і ми в терміновому порядку «вхопилися» за альтернативу – у вигляді 10-ки. Парадокс – на всю «освічену столицю» два пологового будинку з сімейними післяпологовими палатами.

Сам пологовий будинок, як і там панує атмосфера не сподобалися мені настільки, що коли настав час «ІКС», я все ще героїчно сподівалась : «ось приїдемо, нас подивляться, і… додому відправлять, популярно пояснивши, що помилкові перейми», а там день-другий і Люберці відкриють. Але не тут-то було – розкриття 4см. Нас стали оформляти. Мене відправили на клізму, АЛЕ пішла я туди з чоловіком, під косі погляди персоналу, і їх же гучне здивування: «що там робити чоловікові, нюхати?». Милі жінки, ця тема, безперечно, не відрізняється романтизмом, АЛЕ якщо ваші відносини з чоловіком дозволяють, НЕ відмовляйте собі в такій підтримці. Особисто я про такий крок не пошкодувала, і ДУЖЕ вдячна за це дружину, адже після двох літрів влите рідини процес переймів так стрімко набрав хід, що все на що я була в стані так це чіплятися за чоловіка і дихати (знову ж таки під його керівництвом). Причому все, здавалося б елементарно: встати, сісти, помитися в душі. Справа, на жаль ускладнювалося лікарняними порядком «ніяких своїх речей», тобто то-ооненькая сорочка вільного крою», абсолютно не гріє в процедурному морозильнику, і до туману в очах ще й додався сильний озноб, від якого судомило все, що не встигли звести сутички. Хто б сказав, що зуби здатні клацати в такому ритмі і таким звуком, 100 відсотків, подумала б — «байки для вагітних».

Далі – родблок, без надмірностей, акуратний. Видали цілих дві ковдри, КРАСА, згорнулася калачиком, пригрелась і категорично відмовилася переносити сватки «гуляючи» (колом рекомендували се як найбільш оптимальне для родової діяльності і сприятливе для просування діточки, ну НЕ МОГЛА я вилізти з-під ковдр). Ніхто не заважав, тільки періодично заходила лікар, дивилася розкриття. Дивилася швидко, без зайвих «тяганини», але чомусь біль у ході цього була такою, що я навіть не кричала, а орала чистіше різаного порося, хоча ні – як стадо поросят. Може так і повинно було бути, я не питала в інших, але мама каже, що її (її перебування) оглядали лише візуально, без «рукоприкладства» .. у мене ж було відчуття, що лікар руками до гланд діставала. Так, за контрактом ми «прикріпилися» до Кучерявенко Ользі Юріївні – про неї було більшість хороших відгуків у інеті ( на вирішення питання про лікаря було без малого 2 дні, от, вирішили довіритися думку більшості). Можливо, вона і справді фахівець високого класу, так от лихо – у день наших пологів вона була черговим лікарем. L Відразу скажу, що з самого початку переймів все було добре, динаміка розкриття чудова. І вже на розкритті 7-8см, я запідозрила недобре – подовжуються проміжки між переймами. Запитала її на черговому огляді – говорить все в порядку. І так години дві з гаком. Потім заскакує зі словами «народжуватися надумали? ви у мене останні залишилися». Тут тільки з’ясувалося, що весь той час що з ЇЇ ж слів було «нормально, але повільно», виявилося «ніякого прогресу». Розпорядилася про крапельниці, простимулировались і справи пішли, народилися. І ось тут кульмінаційний момент: лежу на столі, від пережитого напруги все тіло б’є так, наче піді мною відбійний молоток, заходить жінка, невідомого звання (але явно рангом вище нашого лікаря), питає «як же дівчинка вимотала, чому вона так довго?», а їй Кучерявенко у відповідь: «так ось, три години як перейми не прогресували, ми їм стимуляцію пропонували, але вони відмовлялися». ???????????????????!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Готова присягнутися На біблії, нічого крім ношпы не пропонувалося, не кажучи вже про відсутність «прогресу». Ну добре, може мені біль затьмарила їм розум, але чоловік то, дозвольте, був у тверезому розумі і здоровій пам’яті. Виходить… загалом, ДУЖЕ НЕДОБРЕ виходить.

А ось те, що від «А» до «Я» зі мною був чоловік, це дійсно «благословення згори». Без його підтримки і допомоги.. відверто кажучи, навіть уявляти не хочу. В такий момент з вами повинен бути В ПЕРШУ чергу, людина, яка розуміє тебе без слів.

На післяпологове відділення ми, зокрема я, не розраховували. В момент укладення договору на початок січня був такий ажіотаж, що нас чесно попередили: «будуть палати – заселимо, ні – даруйте, зробимо повернення коштів». Але палата таки дісталася, як сказали – остання. Акуратно, чисто, ДУЖЕ жарко (принаймні в нашій). Цікавий нюанс, в нічнику виявилася перегоріла лампочка, але скільки чоловік ходив, кого тільки не просив, так і не поміняли (в результаті довелося на другий день перебування зробити «обмін» нічників з вільної палатою). Що вразило, так це персонал, таке відчуття, що зміни там спеціально підбирають за принципом «повних пофігістів» і «дбають за свою справу». У першу ніч ми натрапили на мовчазний опір: дітлахи кричить не своїм голосом, а ми – як без рук, не заспокоює ні груди, ні заколисування, ні персонал. Пару раз доповзла до медсестри, вона, відірвавшись головою від дивана запропонувала забрати його в дитячу або дати водичку. Словом, ми махнули на них рукою і до ранку по черзі носилися по палаті з нашим чадом і читали розумну книжку рекомендацій подружжя Серз. Це якщо врахувати, що за плечима вже було троє безсонних діб, плюс 24 години пологів (рахуючи від першої сутички). Під ранок, години до семи малюк заснув, пройшло хвилин 20-ть, двері з гуркотом розчиняється, врубається світло і ввалюється (вибачте, інакше не назвеш) санітарка, щоб помити підлоги. Чоловік її ввічливо попросив погасити світло і піти, тому що тільки поклали дитину. Вона.. не тямуща вона виявилася та ще й чогось там на совково-канцелярської манері відповіла, чоловік підскочив і на все відділення крикнув щоб йшла геть і двері з іншого боку закрила… грубо, АЛЕ дієво. Дні, що залишилися до нас заходили і ДУЖЕ ввічливо довідувалися, коли можна провести вологе прибирання, щоб не потривожити.

Але були дві зміни, ось це лікарі і нянечки (!!!), низький уклін таким людям. Наш лапотопик, як водиться, дочекавшись ночі, знову завів руладу, і трьох хвилин не минуло – залітає (не заходить, а саме залітає) дитяча сестра. І потім всю ніч, б’ється на пару з нами за його мирний сон (Белла і, в другу зміну – Марина). Втім, терапевти теж справили саме позитивне враження.

А ось узист – на жаль. Перший раз бачу, щоб так оглядали пацієнта: капнули на живіт гель, провели їм зліва направо, і навпаки… і все рівно два рухи. Я то думала, як завжди – спочатку розмажуть гель, а потім не поспішаючи, уважно подивляться, лежу, чекаю, а виявилося, все, вже подивилися. J. Ось таке ставлення, народ явно нічого з контрактів не має – ну й працює так, як звик… залишає неприємне враження… ось такі моменти ДУЖЕ псують враження…

Що ще… приємно здивувала постійна чистота душовою і санвузла, втім, як і ставлення до відвідувачів – дуже ввічливе і попереджувальне (зрозуміло, якщо прийшли до «контрактникам»). Мама розповідала не особливо приємну «сцену» в приймальні по відношенню з дружину «звичайної» породіллі і тут же, що називається «на повороті голови», лебезящее до неї. Втім, те ж саме і до породіллям, причому ситуації були як у адміністратора, по приїзду, так і потім: спустилася, мабуть поверхом вище, породілля. Як я зрозуміла – не знайшла у своєму відділенні медсестру, сама після кесаревого, буквою «Г», просила забрати дитину після годування в дитячу (плакав детенок). Ох, нікому не побажаю щоб, ТАК відповіли. У той же час, повертаючись до мене, дуже лелейным тоном: «ви дзвонити? сідайте, сідайте». Я звичайно розумію, гроші в наш час здатні зробити багато, але ж можна хоча б словом не бити…

Загалом – не чекайте від цього пологового будинку чогось надприродного… якщо хочете після пологів перебувати разом з чоловіком/родичем вибір небагатий, або Люберці, або 10-ка…

10.10.2003

vvs_rz(собачка)newmail.ru

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *