Прочитавши купу розповідей про пологи, я вирішила теж написати свою історію.

Початок вагітність у мене протікала нормально, тільки мучив тижня 2 токсикоз, з-за цього я нічого не могла їсти. На 22 тижні я пішла на УЗД, і там мені сказали, що буде хлопчик.

Термін передбачуваних пологів поставили на 29 січня. Я продовжувала їздити вчитися в університеті в інше місто , а це 4 години сидіти в автобусі, але треба було якось доучуватися останній курс, все здавала достроково, так як сесія в січні, а в цей час я повинна вже бути в пологовому будинку.

Мого лікаря це страшно не подобалося, але мені це не приносило ніяких незручностей. І на черговому прийомі лікар мене налякала, що дитина відстає в розвитку, живіт дуже маленький, і я перелякана побігла на УЗД .УЗД показало, що плід розвивається відповідно до терміну, але через переживань поставили загрозу передчасних пологів.

Моя лікар стала класти мене на збереження, і робила це на кожному прийомі, але я весь час відмовлялася і писала якісь розписки. Тепер термін мені ставили на 25 січня, але народжувати у січні я не збиралася, мені хотілося, щоб у малюка день народження був на початку лютого. І прийшовши 29 січня на прийом, вони дуже здивувалися, побачивши мене, відразу виписали направлення в пологовий будинок. Йти мені туди не хотілося, ми з чоловіком ходили спокійно гуляли по місту, ходили по гостях, але 31 січня я все-таки вирішила йти здаватися. Але в ніч на 31 січня я прокинулася о 3 годині від болю внизу живота, ну, думаю, напевно це сватки. Полізла у ванну, там просиділа півгодини, не проходить. Давай прораховувати час, перерву було хвилин 10. Розбудила чоловіка і ми стали збиратися. Чоловік пропонував викликати швидку, але я відмовилася, перейми були несильні і ми пішли пішки, благо пологовий будинок в 10 хвилинах ходьби, про що я до цих пір не шкодую.

Дійшовши до пологового будинку, навіть толком не знаючи, в які двері входити, зустріла нас заспана тітонька. Записала всі мої дані, принесла мені сорочку і сказала переодягатися. Провівши чоловіка додому ( я не хотіла щоб він був присутній на пологах), я пішла на клізму.

Раніше я такої процедури ніколи не робила, і скажу вона досить неприємна. Голити мене не стали, так як у них не було в наявності бритв. Тут я зустріла дівчину, яка сильно кричала від чергової сутички, і тоді я подумала, ну навіщо ж так кричати, можна розполохати всіх (а сама?), і мене повели в передпологову палату.

Сильних переймів у мене не було, а на годиннику -5 годин ранку, поставили мені укол, як сказали стимулятор переймів (я в цьому не дуже розбираюся), і тут понеслося, перейми ставали все частіше і болючіше, повели на крісло оглядати, проткнули мені міхур, сказали йти в палату і чекати. Поставили ще укол, і тут мені хотілося вже кричати,

Акушерка порадила сідати навпочіпки і так сидіти, і справді, так було трохи легше, а води все потихеньку витікали, сорочка вже була вся мокра, а попросити переодягнутися неукого, вранці заплановано 2 кесаревих операції, і всі були там.

Чути було, як кричали тільки що народилися малюки, теж хотілося опинитися на місці тих жінок, у яких все це позаду. І тут я стала відчувати, що в мене почалися потуги, я стала кликати акушерку, і її так довго не було, а я боялася, що народжу прямо на ліжку, але нарешті вона з’явилася, подивилася і сказала швиденько пішли. Привела мене в родову, переодягли, сказала лягає, а як ? Я вже нічого не можу, відчуваю, як лізе мій малюк, боюся що-небудь йому прищемити, з горем навпіл залізла, а ноги задерти ніяк не виходить, судомою зводить і все. Гаразд, дозволили залишити так.

Мені хочеться тужитися, коли тужишься болю вже немає, а як-то стає легше, прибігли лікарі, і я незабаром народила. Навіть не зрозуміла як. Дивлюсь, а мій малюк вже крекче, кажуть, ой наковтався, а він як закричить, горлатий! Час 11-30. Поклали мені на живіт, а я не знаю що і робити, мені кажуть, матуся тримай дитину, а я боюся, зовсім розгубилася.

Його забрали на всякі процедури, а мене стали зашивати, були і внутрішні і зовнішні розриви. Народилися ми вагою 3700,а зростом 55 див. По Ангару 99.Мені на живіт поклали щось важке, а його сповили і поруч в ліжечко. Я все не могла надивитися, такий смішний, весь зморщений, а губки татові, лежить і прицмокує.

Пролежали так 2 години , потім переклали на каталку і повезли в палату.

Палата на 2 чоловік, діти разом з мамами. Лягла на ліжко, а вона така незручна, вся провалюється, пролежала 3 години, прийшла лікар, каже треба вставати, а я не можу. Сил зовсім немає. Сідати через розривів не можна. Ледве встала, голова паморочиться і я лягла назад. Тут принесли мого малюка, годувати ніяк не виходило, не може взяти груди і все, соски плоскі у вас кажуть, треба було всю вагітність розробляти.

Так промучилися дня 2, він плаче, напівголодний. Я зовсім не висипалася, в палаті холодно, на дворі лютий місяць, хуртовини страшні. Малюк не спить більше півгодини, то від голоду, чи то від холоду.

На 3 день прийшло молоко і він нарешті став смоктати, смоктати по 2 години не перестаючи.Застудився (ще б при такому холоді), на 5 день нас нарешті виписали.

Вдома ми навіть не чули як малюк плаче, він спав і спав, їв і спав.

Так нам не сподобалися умови в пологовому будинку! А від пологів у мене хороші враження, 3 години сильних переймів, я думаю можна потерпіти заради такої щасливої події!!!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *