Майже всю вагітність я невтомно читала розповіді про пологи, щоб хоч приблизно знати, що мене чекає, вирішила поділитися і своїм досвідом у цій нелегкій справі.

Вагітність моя була дуже бажаною, але не зовсім запланованої. Завагітніти ми з чоловіком намагалися кілька місяців і все безуспішно, на цьому вирішили заспокоїтися — «значить ще рано, не судилося поки», почали планувати на літо подорож по Волзі (давно помітила — ніколи не можна нічого планувати!=) )… Завагітніла моя подруга, захлинаючись ходила розповідала про токсикоз і болі в попереку на 4 тижні вагітності, а у мене була затримка пару днів, але якось я не звертала на неї уваги, бували вже такі проколи. Затримка тривала і тривала, для її завершення я купила тест (випробуваний спосіб починання місячних =) ), який кілька днів провалявся в сумці. Знайшовши його, вирішила зробити, дарма купувала чи що? Хм… треба ж… дві смужки… Оччень цікаво, і ДУЖЕ РАДІСНО!!! Потім було ще штук п’ять тестів, для інтересу, результат один і той же! Все було чудово, весна, кінець інституту, держіспити, захист диплому…

Всі дев’ять місяців очікування проходили без особливих проблем, токсикоз тривав рівно тиждень, правда один раз мене примудрилися покласти в стаціонар з загрозою викидня за гіпертонусу матки, але нічого страшного. Набряків не було, тиску не було (іноді зовсім не було — 90/60), вага понад міру не додавався (всього 9 кг). Підлогу нашого чада визначили тільки на 31 тижні — донька! Свекруха дуже зраділа, внучка — це була її блакитна мрія! Термін пологів ставили 15 січня. Перед новим роком лікар консультації мене привітала, сказавши, що 38 тижнів — це вже можна сказати доносила, після цього я довго і наполегливо вмовляла дочку не народжуватися хоча б до 8 січня, мотивуючи це тим, що 6 та 7 січня дні народження її майбутніх дідусі і прадідусі. Ну звичайно після того, як 8 моя слухняна Наталка не здалася мамі, я стала вмовляти її народитися скоріше, ну ніяк не хотілося чекати до 15 числа! Лікар консультації запропонувала мені лягти в пологовий будинок заздалегідь. На моє питання — навіщо? у мене все добре! — була відповідь — Ось тому й лягай, щоб нічого не зіпсувати.

Народжувати я хотіла в пологовому будинку при медсанчастини УАЗ, незважаючи на те, що про нього ходило більше всього нехороших чуток, і доктора там знайомого знайшли, але як на зло мийка у цього пологового будинку починалася 12 січня =(. Сходили до лікаря в пологовий будинок, подивившись на мене, він категорично заявив, що до 12 я не народжу, так що лягати без толку. У підсумку світила перспектива народжувати в обласному пологовому будинку, чого мені чомусь не хотілося, але вибору не було… Ніяких провісників пологів я в себе не спостерігала — пробка не виходила, живіт не опускався, дихати легше не ставало… 13 січня у нас з чоловіком було 1.5 роки сімейного життя — міні-свято. З цього приводу приготувала диво-вечерю, чоловік купив пива, мені безалкогольного (вирішила розслабитися в кінці вагітності), і понеслося! Відсвяткували і вирушили на диван перетравлювати. І тут у мене почали відходити води! Як же нас затіпало! Ніби й не страшно, а трясе, просто жах! Зателефонували до знайомого лікаря, він нас на своїй машині відвіз у той самий облроддом (а води все відходили і відходили, хоча ставили маловоддя), там мене й залишили… Прийняли добре (може тому що лікар до мене зайшов у приймальний покій і поговорив з ними =) ). Все записали, зробили клізму (а я все думала, як же я буду народжувати наевшаяся від пуза і напившаяся пива), взяли аналізи, видали диво-пелюшку і диво-сорочку (добре хоч свій халат). Після клізми почали відчуватися сутички. Вирушили в родове відділення. А там вже страшно, кричить породілля, мене подивилися на кріслі — води відійшли, а пологової діяльності немає, розкриття 1-2 пальця. Ну що ж робити? — стимулювати (а як не хотілося…) Пішли в палату, засандалили крапельницю, о! ось вони і довгоочікувані сутички, поки толерантні…а сусідка вже народжувати майже починає, але не кричить, тільки руку кусає, вся в синцях була (дивлячись на неї я теж вирішила не кричати).

Допомагало вважати під час сутички, найприкріше, що з крапельницею ні позу змінити, ні походити! І так із-за того, що смикалася, раз 5 голку переставляли, у всі вени, які змогли знайти. Перейми ставали все болючіше, але я не кричала, а тільки поскуливала =) (один раз спробувала кричати на сутичці, думала легше буде, нічого подібного), зробили укол промедолу, його роблять, без прохань, ну це звичайно сумнівне знеболювання, сутички-то такі ж болючих, просто час йде швидше. Коли я зовсім вже була ніяка, прийшов лікар, подивився — повне розкриття, а потуг толком немає… Ах немає потуг? — на тобі окситоцин! Ось тут почалося відмінне веселощі, коли мені здалося, що я лусну від потуг, прийшов доктор і дозволив тужитися, краса!!! Потужились і поскакали в родзал, разом з крапельницею. Вийшли, доктор крапельницю тягне, мене як панночку за ручку веде, щоб голку не втратила і відень не пошкодила (крапельниця вже на зап’ястя іншої руки була), а мене від промедолу від стіни до стіни кидає, ух ти! Залізла я на крісло, а потуги ні, лежу як не при справах… навіщо прийшла? Ну потім все пішло як по маслу — тужилася, кректала, дихала, мабуть добре, так як лікарі на мене не кричали =) Боляче не було, було добре, тільки шкода, що можна було триматися однією рукою, так як в інший все ще крапельниця стирчала… Боляче стало, коли почала прорізуватися головка, тут-то я вже й покричала, і матусю покликала =) Все, кажу, більше не можу… Тужся! вже скоро народиш, тужся, на живіт дивись!

Зібралася я з силами, подивилася на живіт — і побачила голову своєї дочі між ніг!!! Звідки тільки сили взялися — як потужилася! і ще! і ось вийшла моя рибка! За 25 хвилин! Показали мені її, перше враження — ой! вона руда! Всі. Наплыло вселенське щастя, яке нічим вже не можна було зіпсувати, навіть зашиванням (потріскалися губи, і шийка в двох місцях порвалася). Принесли ще раз дочуню, посмоктати груди, тільки нічого було =( Народилася моя Наташка 14 січня о 3.25 зростом 51 см, вагою 3300, 8-9 балів! Всього мої пологи тривали 7 годин 40 хвилин. Полежала ще я на кріслі, потім перелилася на каталку і довго лежала в коридорі з холодом на животі, години дві, встигла вже й зателефонувати мамі і чоловікові, який діставав все пологове відділення дві години до пологів і дві години після =) Мене навіть підвезли на каталці до посту, щоб я сама йому сказала, і попросила його більше не дзвонити =)

У пологовому будинку було непогано, чисто, тепло, палата на 4 людини, душ і туалет в коридорі, годували добре, діток приносили на годування 6 разів на день. Молочко у мене з’явилося на 3 день, чому ми з дочей були невимовно раді! Виписали нас на 4 день, і з тих пір ми вдома, ростемо, крекчемо, лялякаем! І дуже радіємо нашого щастя, і ми з новоспеченим татком, і всі бабусі-дідусі, прабабусі з прадідусем! І я обов’язково дотримаю обіцянку, дану після пологів акушерці — прийду ще за одним чадом, так як народжувати мені дуже сподобалося!

Хочеться сказати величезне спасибі лікаря в консультації Пономарьової Ользі Володимирівні, якій я зобов’язана гарним настроєм всю вагітність, і всьому персоналу обласного пологового р. Ульяновська, особливо акушерці Корчиной Любові Михайлівні та лікаря Цилицкому Едуарду Геннадьевичу.

belizina(*)pochta.ru

24.05.2004

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *