Ось все читала, читала і вирішила все-таки відправити вам мою історію, точніше не мою, а нашу історію: моєї вагітності і пологів, і історію народження нашого сина. Ми дитину запланували і коли я зробила тест, то нашій радості не було кінця, чоловік відразу сказав що буде син, а мені було без різниці, головне що б здорове чадо було.

Через тиждень, після того як я зробила тест у мене, чомусь пішла кров (не сильна, але кров’янисті виділення), я напугалась і відразу побігла в жіночу консультацію. Мені лікар поставила 6 тижнів і загрозу викидня. Поклали мене на збереження. Лікували, лікували, роблять УЗД, що не розвивається знову лікують, лікують. Знову УЗД, знову не розвивається. Все, кажуть, треба выскребаться так як вагітність завмерла і не розвивається. Нехай, кажуть, чоловік принесе два тесту один ввечері, один вранці і подивимося. Я роблю два тіста, вагітність показують обидва. Ну все одно доктор переконує мене на аборт. А це слово для мене воооообще дуууже страшне. Завагітніла я в 21 рік і це моя перша і бажана вагітність. До цього я предохранялась лише б не було абортів. Ну начебто вона мене переконала. Сиджу я в палаті плачу прошу Всевишнього дати хоч якийсь знак мені робити чи не робити аборт. Але от приходить медсестра і каже: на операцію. Йду за нею, сльози ллються, всі мрії руйнуються з кожним кроком, я так і не дізнаюся, був чоловік прав чи ні, синку там чи донечка…

Заходимо ми в оглядовий кабінет, а там жінка лежить після аборту, природно кров і все таке… Мені треба Було повз неї пройти і лягти на сусіднє крісло. І все, мене як підмінили, кажу врачихи — не піду я біля неї і взагалі мені нічого не треба робити. Коротше істерика у мене, у неї злість на мене…

Ну я все це опущу, просто скажу, що чоловік за мною приїхав, і я поїхала додому. Майже до п’яти місяців доходила без спостереження лікаря, але вставати на облік треба. Пішла, стала на облік зробили УЗД – хлопчик, за терміном розвинений нормально!!! От наближається термін пологів, мене поставили на 5 червня.

Ходила я всю вагітність відмінно ну і що, що шкіра живота порвалася Хіба це важливо в житті?

Головне мій синок розвивається всередині мене і росте. Ось вже 4 червня і 5 я пішла на прийом, де-то в мене побачила доктор набряки, запропонувала мені лягти в пологовий будинок зняти оттеки перед пологами.

Лягла я в пологовий будинок, у понеділок, 7 червня прийшла лікар і сказала, що мене треба стимулювати. Я хотіла, що б у мене все почалося саме і щоб все природно, думаю, раптом завтра почнеться. Попросила, понеділок – день важкий давайте у вівторок. Доктор пішла назустріч, і каже — ну давай.

Ось і вівторок, 8 червня 2004 року. Я нічого не боюся (всю вагітність ні чого не боялася, це ж все природно і як би боляче не було, нічого страшного: природа все передбачила). Годині о 12 дня мені зробили стимуляцію, і у мене почав боліти трохи хворів живіт як при місячних.. Мене запитують, через деякий час сутички, а я зрозуміти не можу, коли вони в мене взагалі йдуть. Ну, лікарка мені растягивала шийку матки руками, не знаю навіщо, але це єдине в моїх пологах, що мені було дуже боляче, але мене ніхто не питав. Але потім вона мені сказала, що так вона мені зменшила термін моїх потуг. Ну ось і все, повне розкриття, сказали мені ходити, щоб дитина опустився. Походила я хвилин 40. Ось і пологовий стіл. Мені кажуть, тужся. Одне скажу що столи ці Дуууже не зручні для породіль: і взятися нема за що, і крапельниця сильно заважає, в пологах руки не зігнути. Тужусь я тужусь, а лікар мені допомагає, тисне мені на живіт, видавлює як-би. І відчуваю мені так легко стало, кажуть — все, вже народила, моє запитання: «хто там?» — хлопчик, синок. Все-таки чоловік був правий, коли сказав, що хлопчик народиться. От мені показують мого крихітку: Боже, який красень, смугленький, очі карі, копія тата.

А якби тоді я зайшла, і мені зробили аборт? Наш улюблений бажаний синуля! Спасибі, що ти народився! Зараз йому вже 2 роки і майже три місяці, це самий-самий класний дитина. У перші хвилини після пологів мене запитали: прийдеш ще народжувати? Я відповіла, що так. Це таке щастя — дати життя!!

«julija-didenk(*)rambler.ru

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *