Майстерність не проп’єш!

У загальному і цілому нормальний пологовий будинок. Санвузол в кожній палаті і вигляд у нутрі нормальний. Але якщо розібратися, то багато залишає бажати кращого. Почну по порядку.

Я приїхала за довго до пологів і це заслуга мого районного гінеколога, яка клала мене на збереження ще раніше на тиждень ніж я приїхала в пологовий будинок (їй моє тиск не сподобалося-поки в коридорі поліклініки просидиш ще не те поднимится). Але з іншого боку, якщо б вона мене направила, а я і через тиждень не приїхала б в пологовий будинок, то не знаю як би все сталося, тому що коли я приїхала туди у мене пішла 42 тиждень і розкриття у мене було на 1-2 пальця. Це мені сказали в приймальному відділенні.

Тепер вже про сам родддом і пологи. Поклали мене в патологію, давши в приймальному відділенні жахливий халат і рвану сорочку. Відразу обмовлюся — я не чому не платила. Лежала в загальній палаті на 5 ліжок. Так от про халат і сорочку: ті хто платили і лежали в окремій палаті могли ходити у всьому своєму і халаті і сорочці і в пухнастих капцях (тапочки повинні бути моющимеся в загальних полатах) і родичі до них могли приходити. Можна подумати що ті хто платить у них все стерильно своя одяг і приходять родичі — це перше, що мені впало в очі. Друге — як я вже казала, я як приїхала з розкриттям в 1-2 пальця, так і пролежала весь тиждень, протягом якої мені кололи стимулятор «синестрол» ( згодом, через три місяці я прочитала, що його вже на той момент коли мені його кололи, отненили!). Поки я вже не зажадала що-небудь робити, і я не турбувалася марно, напередодні пологів мені зробили УЗД, яке показало що плацента вже вся у вапна, і при проколюванні міхура води були, то зелені, а коричневі. Вобщем в кінці 42 тижні 27.02.2002 о 12.00 лікар від якої я зажадала дій поставила мені тампон (куплений моїми рідними) і вже до вечора у мене пішли невеликі сутички, о пів на дев’яту вечора мене спустили в предродовое відділення.

Через деякий час до мене підійшла лікар, Олександр Гургенович за все йому і мед. персоналу приймав у мене пологи величезне спасибі, але тоггда я незнала як все закінчиться, тому коли Олександр Гургенович посадив мене на крісло проколювати міхур і ненавмисно дихнув на мене, я подумала що це кінець всього, тому що від нього тхнуло перегаром , але я помилялася як з’ясувалося, «майстерність не проп’єш»… Але як би то не було в 1.40 28.02.2002 я народила мою Настюшку. Я вже не знаю чий це недосмотор але у неї було гіпоксія. За шкалою Апгар їй поставили 8-9 балів. Я порвалася і внутрішньо і зовні, тому у мене як внутрішні так і зовнішні шви і тут мені залишила про себе пам’ять на все життя дівчина яка зашивала мене. Внутрішні-то шви рассасались, а на зовнішньому залишилася петелька — мабуть дівчина стібок великий зробила.

В 5 годин нас з Настею відвезли в палату «Мати і дитя» треба сказати що я вибирала пологовий будинок з такою палатою, тому що наслухалася страшних історій про те як підміняють дітей. І я вирішила, що нехай і булет важко, але зате і знаю що це моя дитина і мені не замінять його на мертвого ( це не про нашу «сімку»). У підсумку нічого складного немає лежати зі своїм малюком. Тут я навчилася і як підмивати, і сповивати і годувати, і заколисувати, і я вже представлала собі як я буду справлятися будинку, я знала що Настя прокидається ночами і плаче деякий час — і все це було не в тягар. Вобщем якщо лежати без дитини то можна вмерти з нудьги до виписки з пологового будинку. Особисто мене навіть в якійсь мірі розбестив пологовий будинок, тим що там пелюшки прати не треба їх просто кидаєш у кошик із брудною білизною. тобі приносять чисті наглаженные. Але ось що мене вбило , так це їхні розмови про стерильності, а насправді коли нас привезли в палату, і ось як у цей день помили підлоги так їх більше не мили до дня нашої виписки, а пробули ми в палаті 5 днів.

Вобщем все б нічого, але я якщо буду народжувати другого то навряд поїду в цей пологовий будинок.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *