БЦЖ — найпомітніша щеплення

У 1919 р. французькі вчені Альберт Кальметт і Каміль Герен вперше отримали вакцину проти туберкульозу, використавши для цього мікобактерії (збудники туберкульозу) бичачого типу. Методом повторних пересівань був виведений ослаблений (аттенуірований) вид збудника, названий по імені авторів bacillus Calmette-Guerin (BCG). У російській транскрипції — БЦЖ.

Туберкульоз займає одне з перших місць у світі за показниками захворюваності та смертності. У світі їм щорічно захворюють понад 9 млн чоловік і 3-4 млн помирають.

В даний час щеплення проти туберкульозу є обов’язковими в 64 країнах світу і ще 118 — рекомендуються. Навіть у державах, де ці щеплення не включені в обов’язковий календар, їх проводять людям, які живуть в неблагополучні соціально-побутових умовах і вихідцям з країн, де багато випадків захворювання на туберкульоз. В Росії захворюваність на туберкульоз (у тому числі дітей) за останні 10 років зросла більш ніж у 2 рази.

Збудник цього захворювання-мікобактерія, раніше звана паличкою Коха (по імені відкрив її німецького бактеріолога), викликає розвиток характерного запального процесу в уражених органах — в них утворюються своєрідні «горбки». Сучасна назва хвороби походить від лат. tuberculum — горбок. Старі назви захворювання — бугорчатка і сухоти (від рос. чахнути).

Діти складають 7-8% від усіх зареєстрованих хворих. Особливо чутливі до туберкульозу найменші. Зараження відбувається від дорослих хворих, які виділяють паличку туберкульозу в навколишнє середовище з мокротою при чханні, кашлі, розмові. Правда, заражаються не всі, і лише 5-15% заражених людей захворюють. У решти виробляється імунітет, при наявності якого людина не хворіє, хоча збудник залишається в організмі.

Чим небезпечний туберкульоз?


Найбільш часто ця хвороба вражає легені. Основні симптоми — кашель з виділенням мокротиння, а в пізніх стадіях-з кровохарканням, виснаженням.

Для туберкульозу характерно поступове, непомітний початок захворювання. У дитини, вперше зустрілася з туберкульозною паличкою, розвивається так звана первинна туберкульозна інтоксикація. Вона проявляється підвищеною збудливістю і швидким емоційним виснаженням. У деяких випадках виникають симптоми гострого респіраторного захворювання. Туберкульозна інфекція поширюється по лімфатичних шляхах, тому при первинному туберкульозі майже завжди в процес втягуються всі групи лімфатичних вузлів, особливо часто — внутрігрудного. Надалі основним проявом захворювання стає кашель.

Якщо інфікування не було виявлено своєчасно, і малюк не пройшов курс лікування, можуть сформуватися ознаки хронічної туберкульозної інтоксикації: відставання у фізичному розвитку, блідість шкіри, невелике збільшення всіх груп лімфатичних вузлів. Ці форми первинного туберкульозу можуть бути вилікувані без залишкових явищ, але дитина залишається інфікованим на все життя, хоча проявів хвороби, у нього не буде. У деяких випадках при первинному туберкульозі легень відбувається самовилікування з утворенням ділянки легень (вогнища Гона, в якому як би законсервовані мікобактерії.

Хронічний туберкульоз легень проявляється кашлем з виділенням великої кількості харкотиння, хрипами в легенях.

Можуть уражатися не тільки легені і бронхи, але і гортань, кістки, суглоби, хребет, органи сечостатевої системи (результат — безпліддя), очі (результат — сліпота), серце, органи травної системи, шкіра і підшкірна клітковина (з’являються гнійнички, горбки, виразки і рубці, раніше все це називалося «золотушним позбавляємо»).

Найбільш важкі форми туберкульозу виникають у новонароджених дітей-поширене ураження легеневої тканини, а часто і головного мозку, що призводить до туберкульозного менінгіту (запалення оболонок мозку).

Інфікування можливе і у щеплених дітей, але у них захворювання протікає в легких формах, і первинне ураження часто виліковується мимоволі, так як є постщепленевий (сформувався після вакцинації) імунітет. Тому надзвичайно важливою вакцинація новонароджених та ревакцинація підлітків.

Правила вакцинації


Вакцина БЦЖ захищає від первинних форм туберкульозу і, особливо, від його важких, поширених і позалегеневих форм (таких як менінгіт, ураження кісток), діагностувати і лікувати які найважче. Якщо мама відмовляється від щеплення БЦЖ, вона повинна розуміти, що піддає дитину дуже високому ризику зараження туберкульозом і при цьому бути абсолютно переконана у відсутності контактів її малюка з хворими.

Щеплення проти туберкульозу проводять у пологовому будинку на 4-6 добу життя. Для імунізації використовують два варіанти вакцини БЦЖ і БЦЖ-М В останній міститься удвічі зменшена кількість антигену (білка певного збудника).

Вакцину БЦЖ використовують для вакцинації здорових новонароджених з вагою не менше 2500 р. БЦЖ-М вводять дітям, що мають протипоказання до використання препарату БЦЖ. Наприклад, недоношеним новонародженим з масою тіла менше 2000 г, новонароджених з гемолітичною хворобою (захворюванням, розвиненому із-за несумісності крові матері і плода за резус-фактором або групою крові), дітям з ураженнями центральної нервової системи, а також малюкам, які з різних причин не були щеплені в пологовому будинку при народженні.

Абсолютними протипоказаннями до вакцинації БЦЖ і БЦЖ-М є:

— наявність вродженого або набутого (викликаного ВІЛ-інфекцією) імунодефіциту у дитини

— важкі, поширені ускладнення після протитуберкульозної вакцинації у братів чи сестер малюка

Не прищеплюють і не ревакцинують дітей, які перенесли туберкульоз або інфікованих мікобактеріями, з позитивною або сумнівної пробою Манту.

Проба Манту


(використовується найчастіше) і проба Пірке (свою назву вони отримали по імені лікарів, що їх запропонували) – це діагностичні туберкулінові проби, які дозволяють виявити наявність імунітету до туберкульозу або наявність цієї інфекції. Внутрішньошкірно (проба Манту) або накожно (проба Пірке) вводять туберкулін — один з білків збудника туберкульозу. Розвивається місцева запальна реакція на туберкулін — папула (ділянка піднесеності і ущільнення шкіри), діаметр якої прозорою лінійкою вимірюють через 72 години після проведення проби. Почервоніння навколо ущільнення не вимірюється, оскільки воно не є ознакою імунітету до туберкульозу або інфікованості і швидше пов’язано з алергією на туберкулін. До моменту оцінки результатів місце проби не можна мочити водою, розчісувати, заклеювати лейкопластиром, мазати зеленкою або перекисом водню.

Проба Манту проводиться щороку, і якщо дитина була щеплена проти туберкульозу в пологовому будинку, вперше здійснюється в 1 рік.

Проба Манту розцінюється як негативна при відсутності папули після введення туберкуліну. Негативна реакція говорить про відсутність імунітету до туберкульозу. Дітям, які не сформувався рубець після вакцинації і протягом двох років поспіль мають негативну пробу Манту, проводять щеплення проти туберкульозу, не чекаючи віку ревакцинації (повторного щеплення), який настає в 7 та/або в 14 років. Позитивною проба Манту вважається, якщо діаметр папули 5 мм і більше. Позитивний результат означає, що організм вже зустрічався з мікобактерією.

Гіперергічною (надмірної) проба Манту вважається при діаметрі папули у дітей — більше 17 мм, у дорослих — 21 мм, а також при появі пухирців або некротичних змін (омертвіння тканин) у місці введення, або при збільшенні найближчого до нього лімфатичного вузла.

При гіперергічних реакціях, наростанні папули 5 мм і більше порівняно з минулим роком, при появі позитивної папули після попереднього негативного результату (віраж туберкулінової проби) дитини необхідно проконсультувати у фтизіатра.

Проба Манту не є щепленням, тому вона повинна проводитися навіть якщо малюк з якихось причин звільнений від профілактичних щеплень. Протипоказано її проведення дітям з поширеними шкірними алергічними проявами, коли вражена вся поверхня руки, куди вводять туберкулін. У момент гострих захворювань і лихоманки пробу Манту роблять тільки, якщо необхідно виключити туберкульоз, в інших випадках – через 1 місяць після одужання.

Цей дивний рубець


Вакцини містять живі авірулентні (ослаблені) бичачі мікобактерії і випускаються в сухому вигляді. Перед вживанням вакцину розводять стерильним фізіологічним розчином, який додається до препарату. Для щеплення використовується спеціальний туберкуліновий шприц (об’ємом 1 мл). Вакцина вводиться суворо внутрішньошкірно на межі верхньої і середньої третини зовнішньої поверхні лівого плеча.

Через 4-6 тижнів при першому введенні і вже на першому тижні після ревакцинації на місці ін’єкції з’являється пляма, потім інфільтрат (ділянка тканини, збільшений в об’ємі і підвищеної щільності) діаметром не більш 5-10 мм. надалі там утворюється пухирець-гнійничок (його розмір також не повинен перевищувати 10 мм) з прозорим, а потім мутним вмістом, потім — скоринка. Через 5-6 місяців у більшості дітей залишається ніжний поверхневий рубчик довжиною 3-10 мм, який до року бере свій остаточний вигляд. Поява рубця свідчить про те, що відбулося щеплення (про перенесений локальному шкірному туберкульозі) і про вироблення організмом специфічної захисту проти мікобактерій туберкульозу.

Місце введення вакцини не можна обробляти йодом та іншими дезінфікуючими розчинами, а також накладати пов’язку, видавлювати вміст ампули. Якщо бульбашка розкрилася, його також не слід обробляти, незабаром він підсохне і перетвориться в скоринку. Не можна видаляти або терти мочалкою при купанні, так як це може призвести до місцевого інфекційного процесу.

Якщо розміри інфільтрату дуже великі (більше 10 мм) або на місці введення вакцини так і не утворився пухирець, а через 6 місяців рубчик, якщо відмічено збільшення у немовляти лімфовузлів в пахвовій області, слід проконсультуватися з фтизіатром.

Якщо в пологовому будинку виявили протипоказання


Якщо з якихось причин дитина не була щеплена в пологовому будинку, на 4-6 добу життя, то її вакцинують після зняття протипоказань в поліклініці або в стаціонарі (у разі переказу малюка в лікарню з пологового будинку). З народження до 2-х місяців життя щеплення проти туберкульозу проводять без попередньої постановки проби Манту. Якщо протитуберкульозна імунізація здійснюється дітям старше 2-х місяців, то вона можлива тільки після проведення проби Манту та обліку відповідної реакції (це пов’язано з можливістю інфікування туберкульозом до моменту проведення щеплення). Вакцинацію здійснюють при негативній пробі Манту відразу ж після оцінки її результату, але не пізніше, ніж через 2 тижні з моменту її постановки.

Слід пам’ятати, що якщо малюк виписується з пологового будинку без щеплення БЦЖ (БЦЖ-М), що контактують з ним дорослі повинні пройти флюорографічне обстеження.

Сумісність БЦЖ з іншими щепленнями


Одномоментне введення інших з введенням вакцин БЦЖ і БЦЖ-М не проводять. Інтервал між ними повинен становити один місяць. Виняток-щеплення проти гепатиту В, яку новонародженому роблять в першу добу після народження, всього за 3-4 дні до БЦЖ. Ця схема використовується в багатьох країнах світу і є безпечною, частота можливих побічних реакцій на обидві вакцини не збільшується, а ефективність, тобто, вироблення імунітету, зберігається.

Ускладнення


Після вакцинації БЦЖ можуть розвинутися місцеві ускладнення: лімфаденіт (поширення інфекції на пахвові лімфовузли, в результаті чого вони збільшуються); підшкірний холодний абсцес (утворення порожнини, заповненої гноєм і мікобактеріями) у місці введення щеплення 10 мм і більше в діаметрі, келоїдний рубець (надмірне розростання рубцевої тканини в місці уколу); остеіт (ураження кістки).

Ускладнення зустрічаються вкрай рідко, з частотою 0,02% — 0,004% від числа щеплених новонароджених, а при ревакцинації ще рідше — 0,001% — 0,0001% до числа ревакцинованих дітей і підлітків. Їх причиною, як правило, є порушення техніки вакцинації – введення вакцини підшкірно замість внутрішньошкірної ін’єкції.

Важкі ускладнення у вигляді поширеною БЦЖ-інфекції-захворювання, пов’язаного з поширенням мікобактерій вакцини в організмі щепленого, можуть виникнути тільки у дітей з важким вродженим імунодефіцитом та СНІД-хворих в стадії імунодефіциту, тому ці стани є протипоказаннями до вакцинації проти туберкульозу (втім, також як і для застосування інших живих вакцин).

При появі ознак незвичайного перебігу поствакцинального процесу або підозрі на ускладнення необхідно проведення специфічного протитуберкульозного лікування і спостереження у фтизіатра. Діти, у яких розвинулися поствакцинальні ускладнення проти туберкульозу, не ревакцинують.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *