Як протистояти дитячим сльозам

Багато жінок вважають за краще навчати дітей уму-розуму криками, заборонами, навіть прочуханкою, будучи впевненими в тому, що їх чадо перестане, нарешті, бешкетувати. Але, насправді, такими методами навряд чи можна досягти позитивного результату.

Кидаючись грубими словами і погрозами, які все одно не приносять ніякої користі, батьки атакують самої дитини, а не усувають проблему.

Ні в якому разі не кричіть на дитину і, тим більше, не бийте його. По-перше, виникає страх, на думку багатьох психологів, сприяє вихованню у дитини жорстокого ставлення до навколишнього світу, уявлення про те, що всього можна досягти силою, та й репутація батька як авторитету може бути в дитячих очах безнадійно зіпсована. Але і потурати примхам дитини теж не варто, оскільки це сприяє тому, що він звикає завжди наполягати на своєму саме таким способом.

Тому в першу чергу дізнайтеся причину примх, і якщо малюк не прав, постарайтеся спокійно зробити йому зауваження, впливаючи лише на совість, але не пробуджуючи в ньому почуття страху.

Запам’ятайте, що дитина починає вередувати, найчастіше, тільки при наявності вагомої причини, наприклад:

• бажання привернути до себе увагу оточуючих. Увагу дітям життєво необхідно. Без постійного зв’язку з оточуючими він перестає відчувати, що існує. І тому навіть негативна реакція з боку дорослих для нього краще, ніж байдужість;

• звичайне незнання інших способів про щось попросити або кого-небудь покликати. Цілком можливо, що у дитини розвинувся рефлекс, пов’язаний з тим, що в ранньому дитинстві до нього підходили і починали метушитися тільки після тривалих висків. Тому поступово дитина неусвідомлено починає використовувати крик як свою «зброю»;

• діти не здатні контролювати емоції так само добре, як і дорослі. Тому каприз цілком може з’являтися з «природних» причин: дитина голодна, втомився, хоче в туалет…

Не поспішайте робити які-небудь заходи, поки не дізнаєтеся справжню причину капризу.

Якщо дитина зовсім не хоче слухатися і, впавши в істерику, стукає руками і ногами по підлозі, пропоную один хороший спосіб його вгамувати без криків і потаканий: спробуйте замовкнути і піти в іншу кімнату. Повірте – це страшенний покарання для дитини. Незабаром розгублений малюк прибіжить до Вас і, напевно, почне задавати якісь питання. Постарайтеся не ігнорувати його до тих пір, поки він не усвідомить свою помилку і не виправить її. А це він обов’язково зробить, адже діти готові на все заради того, щоб з ними знову почали розмовляти.

«Як же його не лаяти, якщо йому по сто раз говориш одне й те ж, а він все одно не слухається!» — воскликнете ви.

Спробуйте підійти до цієї проблеми з іншого боку. По-перше, дітям не можна безпідставно забороняти щось робити, так як бажання пізнати світ у їхньому ніжному віці дуже велика. І якщо Ви скажете, наприклад: «Не сунь пальці в розетку», — дитини тут же почне мучити неймовірну цікавість. Йому обов’язково захочеться дізнатися, що ж таке цікаве в ній знаходиться.

Але і надмірно залякувати дітей не варто – може розвинутися фобія.

Оскільки Ви не зможете пояснити малюкові, що таке електрика і наскільки воно небезпечне, в таких випадках слід обирати інші методи. Дитину потрібно відвернути, а у разі загрози життю та здоров’ю просто виключити можливість доступу до небезпечних об’єктів.

Ще один спосіб впливу — це викликати у дитини жалість: «Підніми, будь ласка, фантик, а то я засмучусь і заплачу». В крайньому випадку, можна посміятися над ним або сказати фразу: «Якщо ти будеш гризти нігті, то можеш стати посміховиськом». Зрозуміло, дитина замислиться і, швидше за все, виправить помилку.

Всі мами хочуть, щоб їхні діти були щасливі, багато балують своїх дітей, а хтось навіть постійно ходить з ними за ручку. Проте така поведінка батьків навряд чи може добре позначитися на дитині. Адже задаривание малюка іграшками та солодощами з ранніх років може надалі переродитися в егоїзм і манію величі, а постійний контроль позбавить його самостійності і впевненості в собі.

Спробуйте привчити своє чадо до самостійності з дитинства, одночасно не перестаючи приділяти йому належної уваги. І запам’ятайте, що щаслива дитина — зовсім не означає багатий. Часом навіть здоров’я — не головний атрибут» щастя, тому що щаслива дитина – це та дитина, яку люблять.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *