Я відчувала, що народжу раніше

Минуло трохи більше восьми місяців після народження синочка і нарешті знайшовся час і сили розповісти вам свою історію. Про моєї вагітності ми з чоловіком дізналися, вірніше наші підозри підтвердилися в день весілля. До того моменту затримка була днів п’ять, а щоденні тести зрозумілої відповіді не давали. Друга, така бажана смужка ніяк не виявлялася.

За день до весілля в загальній метушні я зуміла заскочити в аптеку і накупила тестів, аж три штуки, всі різних фірм. Перевірка призначалася на наступний ранок. Напевно на все життя я запам’ятаю те відчуття щастя і неземної радости, коли всі три тести показали другу смужку. Цим щастям мені хотілося поділитися з усім світом. Все — таки вагітність це саме світле і щасливе час.

Тижнів через два почався токсикоз: процес приготування їжі перетворився на муку, я готувала закривши ніс рушником. Запахи їжі переслідували скрізь, а намети з курми гриль я взагалі не переносила, відразу вивертало навиворіт. До 16 тижня токсикоз пройшов, життя стало легше, але ненадовго.

Якось перед новим роком у мене захворів низ живота, біль ставали все сильніше і сильніше, мама з чоловіком хотіли викликати швидку, але перспектива провести свята в лікарні мене не приваблювала. Я наковталася нтш-пи і біль вщух. Але скоро все повторилося, на черговому огляді мій гінеколог поставила загрозу викидня і призначила свічки паппаверин, нош-пу, утрожестан і лежати побільше. Напади були кожен день, а де лежати на роботі? Порадившись ,про роботі ми вирішили благополучно забути, наша дитина нам дорожче..

У мене з’явилося багато часу , я відсипалася, гуляла, читала і мені зовсім не було нудно, як передрікали оточуючі. Було так добре і спокійно, я досі ностальгую за тими часами. На 21 тижні ми з коханим чоловіком вирушили на тривимірне узд. Коли на екрані монітора ми побачили нашого пузожителя, маленького чоловічка з великою головою, він так смішно відкривав ротик, хмурився і ховав обличчя в крихітні рученята, у мене від емоцій виступили сльози на очах. Це був дуже сильний і хвилюючий момент для нас, наша перша зустріч. Лікар сказав, що у нас на 100% буде хлопчик, як і хотіли.

Час минав ,животик ріс і періодично хворів, але я вже звикла. Поправилась я за всю вагітність на 15 кг і в останні два місяці мені було дуже важко рухатися, гуляти не хотілося. Дратували цікаві погляди оточуючих, з’явився комплекс гніздування, хотілося забитися в затишний куточок, особливо за тиждень-два до пологів.

Пологи були призначені на 08/06/04, але я відчувала що народжу раніше. На питання коли, відповідала що в кінці травня. Постало питання: як народжувати-платно або безкоштовно. Після довгих роздумів і сидіння в інеті було вирішено народжувати за контрактом у пологовому будинку за 7 лікарні або пологовому будинку №10. Прочитавши відгуки про лікарів цих пологових будинків, я виписала прізвища тих, про кого були тільки позитивні відгуки. 10 закривався на мийку, залишався сьомий.

Мені хотілося, щоб близький і коханий чоловік був зі мною на пологах. Ми з чоловіком вирішили, що народжувати підемо разом, але тільки на період перейм, допускати його на самий момент мені не хотілося, все таки це не естетичне видовище.

Йшла 37 тиждень. 18 травня ми поїхали укладати контракт, напередодні вночі у мене так болів живіт, що я взагалі не спала. Знову проклятий тонус, скоріше б народити думала я. Коли ми їхали, де всередині мене було відчуття, що я їду народжувати. На місці з мене цікавлять лікарів виявилася Дікова Інна Борисівна, приємна молода жінка. Ми пішли на консультацію ,все обговорили, Інна Борисівна запропонувала мене оглянути, поки чоловік буде оформляти папери. Я видерлася на крісло. Так у тебе розкриття почалося, додому я тебе вже не відпущу, обрадувала мене Інна Борисівна , понаблюдаешься пару годин в родблоке, спробуємо зупинити, якщо вийти полежиш в патології, рано тобі народжувати. А якщо не вийде? — із завмиранням серця запитала я . Якщо не вийде, значить сьогодні народжуємо .

Перспектива провести час до пологів в патології мене сильно пригнічувала. Ошелешений чоловік був відправлений за речами, (добре тривожний чемоданчик був зібраний заздалегідь),а я сиділа одна в холі пологового будинку і подумки благала нашої дитини народитися сьогодні. І ось приймальне відділення, мене поголили моїм верстатом , клізму робити не стали, адже невідомо пику я сьогодні чи ні. Проводили в родблок, ось тут на мене найшло відчай і страх. Все навколо стогнуть, кричать. Обстановка та ще. Я присіла на край ліжка, чекаючи на лікаря.

Прийшла Інна Борисівна, вколола препарат, який повинен був або посилити сутички, або звести їх нанівець. Мене підключили до кардиомониторингу .Я лежала годину, слухала биття серця своєї дитини і дивилася на діаграму, судячи з усього сутички слабшали. Через годину прийшла Інна Борисівна, оглянула мене на кріслі, виявилося розкриття 5 см, а сутичок майже немає. Вирішили проколювати міхур, це значить я сьогодні пику — зраділа я. Коли я побачила величезну голку, крісло заходило піді мною ходором. Лікар проколола міхур, трохи неприємно, але найважливіше що води були чисті.

Інна Борисівна зателефонувала чоловікові: приїжджай, Кирило, ми народжуємо. Дівчина в сусідньому боксі стогнала і корчилася від болю. Я подумала, невже це так боляче, всі кричать, а мені хоч би що. Мені поставили крапельницю, щось вкололи ,перейми стали посилюватися і до того часу, як приїхав чоловік мене вже трусило по повній. Я стогнала і звивалася, вцеплялась чоловікові в руку і до крові дряпала. Пройшов десь годину. Сутички стали йти з інтервалом у дві хвилини. Страшенно хотілося пити, але було не можна.

Тут мене скрутило так, що я закричала. Прийшла акушерка, каже давай ми тебе потужим. Чоловіка вигнали. Почалися потуги, я не думала що це буде так боляче, у мене було відчуття що я зараз порвусь, я ніколи не думала, що вмію так кричати. Адже знала що не можна і все одно кричала. Покликали лікаря, мене перевели на крісло. Я вчепилася в ручки і на рахунок 1-2-3 треба було тужитися. На раз я тужилася, на два гірше, на три орала від болю. Оля , зберися, від тебе залежить скільки тобі тут мучитися 10 хвилин або 2 години. 2 години прозвучали як вирок, але в мене погано виходило. Лікар взяла мою руку і поклала на голову дитини, яка вже народилася. Це було стимулом і я з останніх сил почала тужитися і через хвилину народився мій малюк. Хлопчик, 2990, 49см. Тут же я відчула, як з мене виливається море крові. Яке ж полегшення я відчула, просто неземне.

Народилася Плацента легко і швидко. Мені запропонували на неї подивитися, але я чомусь в жаху замахала руками і відмовилася. Малюка обробляли, він тихесенько попискивал, поставили 8/9 по Апгар. Покликали новоспеченого батька, він трохи потримав сина на руках і його попросили вийти поки мене будуть обробляти. Мене оглянули ,виявився розрив шийки матки і мене будуть зашивати. Це виявилося навіть більше ,ніж народити, я знову орала ,а мій синочок переживав за мене і теж заплакав.

Нарешті мої муки були в минулому, мене накрили простирадлом, між ніг поклали синочка .Нас повезли в палату. Мене трясло, як у лихоманці і було відчуття шаленого щастя і шаленої втоми, що все позаду. Народила я швидко за 3,5 години.

Перша ніч була жахливою, син плакав, у мене все боліло, а малюк не хотів спати. Я просиділа години три, давши синові груди, коли її забирала син плакав. Прийшла медсестра порадила лягти спати з малюком, сказала що дітки люблять спати з мамами , їм так спокійніше. Я поклали синка до себе, відповзла на край ліжка, щоб не дай Бог не зачепити і так ми заснули. До самої виписки ми кожну ніч спали разом. Палата у мене була окрема, але мені було не нудно, так весь час була зайнята сином. На їжу взагалі уваги не звертала, крейди що дадуть .

Спасибі велике Диковой Інні Борисівні, акушерці Наташі і всій бригаді, другого буду народжувати там же. Всім майбутнім мамам бажаю легких пологів, здорових діточок і уважних лікарів.

Мама Микити Ольга

03.02.2005

pot-olga(собачка)yandex.ru

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *